ПРИКЛАДНІ МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН
DOI:
https://doi.org/10.20535/2219-380410201441626Ключові слова:
ідентифікація повітряних суден, системи керуванняАнотація
Системи ідентифікації являють собою процес визначення адекватної математичної моделі на основі вводу- виводу даних. У статті представлено кілька найбільш часто використовуваних методів ідентифікації повітряних суден. Описані методи порівнюються по простоті використовуваної узагальненої моделі, перешкодам системи, виміряним даними вводу-виводу і простоті реалізації. Ця стаття є першим кроком у виборі відповідного методу ідентифікації повітряних суден в режимі реального часу з метою управління.
Посилання
Andrzejczak M. A. Adaptive Filtration method used for sailing object motion prediction – Ph.D.thesis , WUT, Warsaw, 2004.
Cook M. V. Flight Dynamics-Principles, Elsevier, Oxford, 2007.
Eykoff P. Identification in dynamical systems, PWN, Warsaw, 1980.
Janiszowski K. Parameter model identification in examples, Academic Printing House EXIT, Warsaw, 2002.
Jategaonkar, Ravindra V. Flight vehicle system identification, A Time Domain Methodology, American Institute of Aeronutics and Astrnautics, Reston, Virginia, 2006.
Klein V., Morelli E. A. Aircraft system identification-Theory and Practice, AIAA, Blackburg, Virginia 2006.
Manerowski J. Motion dynamics of controlled flying object model identification, Scientific Publishing House AKSON, Warsaw, 1999. 8. Mańczak K., Nahorski Z. Dynamical object computer identification, PWN, Warsaw, 1983.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Інформаційні системи, механіка та керування
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).