Підвищення ефективності методів пошуку сенсора, що відмовив, у надлишкових вімірювчах кутової швидкості
DOI:
https://doi.org/10.20535/2219-3804212019197610Ключові слова:
вимірювач кутової швидкості, структурна надлишковість, методи діагностики несправностей, орієнтація осей чутливостіАнотація
Розглядаються надлишкові вимірювачі кутової швидкості (ВКШ), надлишковість в яких дозволяє забезпечити працездатність системи за наявності однієї або двох можливих несправностей та підвищити точність системи. Наведені методи ідентифікації сенсорів, що відмовили в процесі роботи. Ці методи полягають у порівнянні вихідних значень різних сенсорів між собою або розрахованих за інформацією з сенсорів проекції кутової швидкості; визначаються сенсори, які дають найбільше відхилення визначеної інформації від середньостатистичного значення. Проаналізовані найбільш ефективні методи пошуку сенсорів, що відмовили, в надлишкових ВКШ. Існуючі методи доопрацьовані так, щоб забезпечити врахування можливого відхилення масштабних коефіцієнтів сенсорів кутової швидкості. Визначена оптимальна з точки зору точності та ефективності діагностики орієнтація осей чутливості вимірювачів. Наведений метод зі спрощенням обчислень, щоб зменшити вимоги до обчислювального пристрою. Наведені результати математичного моделювання роботи розглянутих методів при наявності сенсора, що відмовив та аналіз результатів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Інформаційні системи, механіка та керування
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).